Shopping Cart

You have 0 items

Лялька МОТАНКА — Кукла Мотанка.

Українська народна лялька ОБЕРІГ. Чи є різниця? У пошуках стародавнього, магічного і обережного

Шукаєм ляльку- куклу- мотанку оберіг

Ми починаємо власне розслідування! Все, про що тут буде сказано, то це  власна думка авторів сайту. Запрошуємо до дискусії.

До теми української ляльки підступалися дуже довго. Більше року намагалися зрозуміти, найти справжнє, вивчали.

Наше захоплення — це народні ляльки, бо цікаві саме етнографічні рукотвори, ті що переймались від майстрів- дослідників, мистецтвознавців, які вивчали традиції відповідного краю, відтворювали певні правила та способи створення ляльки, так як їх робили в стародавні часи. Лише вони, на нашу думку, і є носієм стародавнього, магічно-могутнього, обережного.

Цікаві майстри, які згадують, як робила ляльку бабуся. Можливо цікаво і те, що вигадують від себе сучасні майстрині, але якби ж вони казали, що то є їх особисте  бачення, своя придумка, коли викладають свої майстер-класи до інтернету, називаючи всі ці авторські ляльки «стародавньою» мотанкою.

15Майстрині, які багато років захоплені народною слов’янською лялькою, стверджують, що термін «мотанка» з’явився зовсім недавно — десь у середині 90х років і роблять припущення, що «мотанка»- це тривіальний переклад російського «скрутка» і українська автентичність тут ні до чого, і сучасна мотанка не має нічого спільного з українською стародавньою народною лялькою. Хоча слово гарне, красиве і відтворює процес  «мотання» ляльки. Часто у статтях про українські ляльки-мотанки копіюється ось такий текст:

Ляльки Середнього Придніпров’я своєрідні по образу виготовлення й складні по декоративній палітрі. Таку ляльку виготовляли образом зв’язування й накручування вузлів, без голки й ножиць. Тому вона й називається «вузлова лялька». Існувало ще поняття «мотанки» — ляльки візуально схожої з «вузловою»,але виготовленої шляхом намотування окремих шматочків тканини на основу. Хрест на обличчі — символ веселки, тому він робиться з яскравих ниток. Обличчя — Солярний знак сонця. Усі вертикальні лінії — це чоловічий початок, усі горизонтальні лінії — жіноче.

До недавнього часу лялька-мотанка — це  була «друга» назва народної української вузлової ляльки

Нині цю (вузлову ляльку-”княгиню”) ляльку з чиєїсь “легкої” руки охрестили “мотанкою”, що є помилковим, оскільки справжня “мотанка” становить зовсім інший тип ляльки.О. Найден стаття “Про народну вузлову ляльку-”княгиню” у контексті традиційної української іграшкової культури”

Але за останні роки, (коли модна тема завдяки інтернету та участі журналістів, які постійно щось розказують про українське коріння «мотанки»), цим терміном почали наділяти ляльку, яка дуже далеко відійшла від справжньої народної вузлової ляльки. А це означає, що ці ляльки далекі від стародавніх традицій і правил за якими їх створювали пращури, і мають лише одну спільну ознаку з вузловими ляльками — це хрест на обличчі. Іноді хрест «притулений» до традиційної російської ляльки (мова йде про ляльки з певних регіонів Росії, які не робили в Україні в минулому)  і це виглядає кумедно і вже зовсім недоречно. Перш за все тому, що народні майстрині Росії значно ретельніше зберігають традиційність, автентичність слов’янських ляльок свого краю. 

15

Ирина Владимировна Агаева проводит Мастер-класс по созданию народной тряпичной куклы своими руками

Там є такі авторитети, як Агаєва, Громова, Тарасова, Осіпова, які передають сьогодні ляльку у тому вигляді, як її знайшли в експедиціях, з чітким дотриманням технології. Для них важливі найдрібніші деталі процесу виготовлення та інтерпретація ляльки. Важливо з якого вона краю, як часто з’являється в регіоні. Тобто зберігається етнографічний факт. (Про українських лялькарок, які народилися на початку минулого століття і багато чого пам’ятали про традиції виготовлення народної ляльки,  розповідає  Олександр Семенович Найден у своїх безцінних для нас роботах. Його книжка «Українська народна іграшка», до речі, присвячена пам’яті Марка Грушевського — першого в Україні збирача і дослідника народної іграшки)

Собі на втіху можна навести цитату з роботи О.А. Скляренко «Особливості міфологічного світосприйняття української традиційної народної ляльки»: 

…сучасна традиційна народна лялька, будучи усталеним зразком, водночас активно ви- дозмінюється і  набуває нових форм, які потребують від майстра не лише нових трактувань та нової символіки, а  й використання нових сучасних матеріалів…проте такі видозміни є радше винятком, адже із самого початку міфологія завжди виконувала функції виховання та збереження традиції духовного досвіду людства. Отже, народна лялька  — це засіб символічного моделювання навколишнього світу й людини в ньому, який виконує функцію соціалізації. Міфологічний світогляд є основою національної культури. Завдяки народним ремеслам, зокрема мистецтву виготовлення народної традиційної ляльки, формується основа національної ідентичності сучасників

10

Лялька-мотанка оберіг Валентини-Бердник-Сокоринської

Можливо ми з вами сьогодні, завдяки масового поширення модної теми в інтернеті, стали свідками народження нового різновида національної самоіндифікації — сучасної мотанки. І ця нова лялька, яка не зовсім відповідає стародавнім традиціям, але створюється від щирого серця і за покликом душі українців. Бо як вказав найвидатніший мистецтвознавець, етнограф Олександр Семенович Найден: “майстер — носій і зберігач етнокультурної і пластичної інтуїції», завдяки якій, ми підсвідомо згадуємо те знання, яким володіли наші пращури. (Найден О.С. Українська народна лялька: [наукове видання] / Олександр Семенович Найден. -К.: ВД «Стилос», 2007. — 240 с.)

 

Можливо! Але існує і інша думка про те, що сьогодні недбале відношення до традиційності української народної ляльки, нехтування правилами і технологіями її виготовлення, розповсюдження невідповідної інформації призвело до того, що деякі майстри взагалі почали стверджувати, що в Україні існувала лише ігрова народна лялька, а от обережні, сповнені стародавнього змісту, то це лише ті, що існують на теренах Росії. Наприклад, така цитата, де автор ставить під сумнів тє, що кукла-мотанка- це оберіг:

…Кукла-мотанка — это оберег. У того же А. Найдена одна из описанных им украинских кукол не фигурирует как оберег (в отличие от тех же русских). Я не нашла такой информации в одном достоверном источнике. Функции украинских кукол — обрядовая и игровая. Поэтому тот, кто утверждает, что это ТРАДИЦИОННЫЙ УКРАИНСКИЙ ОБЕРЕГ — просто обманывает. Хорошо, если по незнанию. Хуже, если умышленно.

…Учить делать обереги — хорошо. Это замечательное малоразработанное направление недирективной арт-терапии. Но если людям нужна помощь, то это одна история, а если частичка наследия украинского народа — совсем другая. Повторюсь, оберег можно облечь в любую форму, мотанка — это очень удобно. Но тогда это уже сеанс арт-терапии, а не мастер-класс по народной кукле. НУ НЕТ У НАС ТРАДИЦИОННЫХ ОБЕРЕГОВ! Уж лучше обратится к русским традициям. Там обереги хотя бы действительно традиционные. («О куклах, етнографе и эмоциях, или сердитый Манифест о Мотанке» статья на сайте rukukla)

10

Пеленашка и младенческая утешница. Наталя на МК

Ось так!!! Але ж, якщо про щось невідомо, то це не означає, що цього не існувало!!! На нашу власну думку, щоб гнівно проголошувати «сердитий маніфест про мотанку»- НЕ оберіг, треба глибоко вивчати всю систему, весь той кластер в якому існує, існувала і буде існувати слов’янська, взагалі, і українська, у тому числі, народна лялька. Я маю на увазі те, що мало детально вивчати технологію виготовлення ляльки, правил її  створення. Мало вивчати   історію конкретної ляльки і цікавитись обрядами краю з якого  прийшла до сучасних майстринь ця лялька.

15

Музей. Озеряна на Харківщині. Українська хата Слобожанщини

Щоб зрозуміти українську народну ляльку, яку прозвали не так давно мотанкою, треба детально вивчати історію  язичництва і християнства, історію слов’ян, і що було «до» слов’ян, історію клімата, міграцію племен і переселення  народів, розглядати її як

«частину народного (переважно селянського) середовища, осягнути фольклорний, соціокультурний і філософський контексти «національноїї «іграшкової» культури» (вислів запозичено у О.Найдена).

І про витоки слов’янських(!!!) ляльок з трипілля, ось взялась перечитувати у дослідженні Олександра Найдена «Українська народна іграшка» у розділі «Історичні прототипи та прообрази української народної іграшки». І якщо не цитати про Хвойку під оказію вичитуватити з різних сайтів, а як-то глибше зануритись в наведені там дослідження, то висміювати тих  вчених, які роблять припущення недорочно.

15

Одяг. Хата-музей Озеряна на Харківщині

Взагалі, що таке ОБЕРІГ? Яке значення має це слово. Ірина Володимирівна Агаєва — Россійська найавторитетніша майстриня розповідала, наприклад, на майстер-класі, про «пасхальну голубку«, що «Эта обрядовая кукла очень сильный оберег в доме, связанный с праздником Светлого Христова Воскресенья.  Оберег защищает дом от недобрых вестей«. Тобто обрядове і обережне завжди поруч. Якщо лялька обрядова, то з якою ціллю проводився обряд? Захистити, уберегти врожай, скотину, породіллю, дитину, родину. Сама назва ляльки- УКРАЇНСЬКА БЕРЕГИНЯ!? Так від слова ж «берегти», «оберігати». А скільки цікавого на тему магії ляльок у різних народів світу. Щоб зрозуміти українську мотанку, треба вивчати українську народну іграшку в цілому, українські традиції, українське село з його трагічною історією у складі імперії, і таке інше…

15

Піч. Хата-музей Озеряна на Харківщині

Ось Наталя була в музеї — в селі Озеряна (біля міста Мерефа) на Харківщині. Там є традиційна українська хата, де відтворено побут  українців з минувщини. Вразило те, що все, що було там у хаті — то все обережне. Обов’язкова обережна вишивка на рушниках, сорочках. Оберіги на посуді, у розписі. Обережною червоною фарбою наведена смужка між стіною і підлогою — щоб захищатись від темних сил… Скрізь у побуті оберіги…І при цьому хіба можно погодитись із закликом про ляльки:

НУ НЕТ У НАС ТРАДИЦИОННЫХ ОБЕРЕГОВ! Уж лучше обратится к русским традициям. Там обереги хотя бы действительно традиционные.

Тобто все в побуді обереги, а от ляльки — ні в якому разі. Якщо чесно, то просто смішно…. Але це наша власна думка. І ми не дай боже нікого не хотіли образити…

А тепер починаємо про Українські стародавні НАРОДНІ ляльки серед яких і українські ляльки ОБЕРЕГИ. До речі, якби там не було, (зі світом не посперечаєшся, та й навіщо сперечатись), а ганчіркову ляльку, яка створюється без застосування голки і ми між собою почали називати сучасним словом — мотанка. Красиве слово! Подобається!

10

Берегиня. Украинская Кукла-мотанка оберіг (МК Валентини Бердник-Сокоринської)

Українську ляльку — мотанку Берегиню автора цього сайту Наталю вчила робити яскрава, чудова жінка лялькарка, «мотанкарка» Валентина Сергіївна Бердник-Сокоринська. Майстриня, ляльки якої зберігаються в музеях навіть інших країн, розповідала свою історію зустрічі з лялькою. Малою дівчинкою, вона угледіла  скрученє ганчір’я під стріхою хати своєї бабусі, яке було сховане від чужих очей і було дуже схоже на ляльку… це були традиційні обереги її родини. Але бабуся не хотіла розповідати і показувати їй ляльки, бо таке «чаклунство» було недопустиме у ті часи. Ляльки викорінювались і церквою і комуністичною ідеологією.  Можливо тому, ми так мало знаємо про традиції створювати ляльки-обереги у родинах наших пращурів на території  сучасної України. 

Те що згадує і розповідає Валентина Сергіївна Бердник-Сокоринська дуже цікаво, тому що  майстриня ділиться знанням, своєї родини, свого Роду. Свою думку про «обережну» складову народної української ляльки, (як і інші обережні слов’янські ляльки — чи то українські, чи то російські) ми висловили у статті про жіночу магію ляльок (Ми — це автори сайту Наталя Щербак і Людмила Кощеєва).  Там я вже писала, що сперечатися з думкою інших, які  вважають, що не може бути нічого магічного в сучасній мотанці, не цікаво.

 

10

Наталя Щербак на МК Валентини Бердник-Сокоринської — Спіраль Століть — Нерозлучники створюємо мотанки своїми руками

Ось Олена Тарасенко у своїй статті «Феномен «Мотанки»»  пише:

Чого варте таке:»Куклу не шьют, только мотают, ткань и нитки для кукол желательно рвать руками,чтобы жизнь была не колотая и не резаная». Тобто рване життя вас влаштовує? Здається мені, що просто ножиці і голку дітям і підліткам не давали, щоб не зламали, не загубили,бо дорогі. От і вигадали пояснення 🙂

Далі таке: «Большое значение имеет день, когда сматывается кукла. В пятницу – день Мокоши и воскресенье – день Рода, всех Богов – не следует делать куклу. Так, народный мастер Валентина Бердник-Сокоринская при изготовлении куклы-мотанки всегда придерживается значения праздников и фаз луны. Например, на плодородие, богатство кукла делается на фазе возрастания луны, на семейное счастье и успешные дела – когда луна полная, а на фазе убывания делаются куклы на отворот от проблем и болезней.» Ну все… Не вистачає лише камяного алтаря і свічок… Це вже не лялькарство, а магія чистої води.

10

Перед створенням ляльки-оберіга запалюємо свічку, наповнюємо тканину енергією добра

Ну такє у Олени переконання. А ми не згодні, бо у нас з Наталею інший досвід. Кожен при своєму! Так ми ще й свічку обов’язково запалюємо, коли мотаємо обережну ляльку у себе в майстерні… Коли шиємо ігрову, то вважаємо не обов’язково, а от при виготовлені обережної, то виконуємо усі ті ритуали,  яким навчили нас майстрині, яким ми довіряємо. Таке у нас відчуття, так нам підказує жіноча інтуїція, бо так мотали (при свічках) жінки нашого Роду, які стоять за нами, то і ми так будемо робити — не різати а рвати, з примовлянням найкращої долі тому для кого мотається, із заглибленням у себе, у певний день. (Ідея з наборами для рукоділля і виникла тому, що вважаємо за потрібне донести – Оберіг не можна купувати готовий з чужою енергетикою! Оберіги треба створювати власноруч, з думками про те для чого і для кого ти це створюєш, які питання вирішуєш, про що замислюєшся, що хочеш донести, чого чекаєш. Ні в якому разі не можна мотати ляльки з хибними думками!)

Таке у нас переконання! І якщо Валентина Сергіївна Бердник-Сокоринська навчила, що не треба зав’язувати вузли на нитках, при створенні Берегині, то ми і не зав’язуємо, а лише туго намотуємо без вузла.

10

Коли ще не було майстерні, то їздили створювати ляльки у хату до батьків за місто — там багато простору для натхнення. Дякуємо, любі, що приймали!

До теми оберегів, ще хотіли зазначити таке. Відома народна майстриня Оксана Цюпа розповідає, що на території України ганчіркові мотанки були поширені у часи дохристиянської Русі, а потім церква їх заборонила, як символи язичних ритуалів і функції у ляльки змінились – вони перетворились на ігрові. Ми вважаємо, що дійсно, ігрові ляльки були більше поширені, а обережні просто приховувались, тому і згадується сьогодні більше їх ігрова функція. (Є і інші причини -про них пізніше)

О.С.  Найден зазначає, що у прихованому або наявному вигляді людина в своїй творчості постійно виводить образи ляльок, які набувають властивостей людей і навпаки образи людей, що схожі на ляльок.

В основі такого інтересу до ляльки і фактора ляльковості лежить родова пам’ять  про обрядові та ритуальні дії з пралялькою — божеством, ідолом, жертвою, посланцем померлих предків тощо. У подальшому ця пралялька завдяки посиленню ігрових  начал в обряді й ритуалі, не втрачаючи цілком культової енергії, перетворилася на театральну ляльку і ляльку іграшку. Остання, здається, ближча до обряду, зберігає у своїй основі певні змістовні та образні риси божества, ідола, жертви…. Лялька-іграшка потенційно жива завжди, а якщо «вмирає», то раз і назавжди….  і досі лялька лишається загадковою істотою, яка може мати зв’язок як з добрими, так і злими силами потойбічного світу. Залежно від того ким і з якою метою зроблена лялька, вона може бути оберегом для певної людини, запорукою успіхів, але може нести й  зло, бути причиною  розладу і розбрату. Олександ Найден. Українська народна іграшка.

15

Марко Грушевський — Перший дослідник української народної ляльки

Перший збирач і дослідник української народної ляльки-іграшки священик із Суботова Марко Грушевський (народився 25 квітня (7 травня) 1865 року в селі Худоліївці Чигиринського повіту Київської губернії нині село Чигиринського району Черкаської області)  подарував нащадкам такий чудовий текст: 

15

«Для дітей возик — найкраща забавка» Марко Грушевський (малюнок з книжки)

У ляльок граються тільки дівчатка. Часом від них не відірвеш і великої дівки, заміж йде і в скрині ляльки везе – так любить це добро своє! Такі речі не схвалюються людьми, хоча з усмішкою пробачаються. Хлопці часто ворожо на ці дівчачі забавки дивляться, нищать їх, глумляться, як знайдуть, тому дівчата ховають свої ляльки від них. Втім, хлопці і самі часом побавляються ляльками, а потім чогось лукавий таки підкусить їх, і вони поглумляться над тим скарбом чи переховають так, щоб дівчатка попошукали. У хаті не раз і скарги за ляльок – батьки та матері гримають за це на хлопців. Скарб свій дівчатка тримають у коробці якійсь, у решеті невеликому, у цідилкові покинутому чи старому очипкові. Ляльок-хлопчиків не роблять, а все дівчат та молодиць – зрідка бабу і дитинку у сповитку. Клаптики матерії для того, щоб робити ці вузлові ляльки, звуться крам, крамнинки, крамки, прибір, приборинки. До них ще й прядиво держать. Щоб ляльку зробити, спочатку пожують хліба в роті, а з нього виліплять кульку, положать її у полотнинку, завяжуть як вузлик ниткою, сформують голівку, а зверху придушать, щоб вийшло таке як очіпок у молодиці чи стрічка у дівки. Як висохне, вивязують, наче молодицю, хусткою, або, як дівці, вичешуть кіску з прядива і, узявши за лоб, ззаду заплетуть її з кісниками і стрічками. У вузлик-голівку, на місці, де він звязаний і де буде шия, встромлюють коротеньку паличку або ще більше обмотують її, щоб було за що зачепити сорочечку і крамки, подібні до грудей і живота. Рук немає, лише рукави й уставки приробляють і крест одягають. Далі на поясі намотують мотузку чи прядива тісно і ним привязують спідницю, запаску чи плахту, попередницю чи фартух.

Майструючи, співають пісень, дівчата – весільних, а молодиці – «Неньки» абощо. Буває так, що ляльок і двадцять носить дівчинка за собою у скринці або у платочку якому і всіх по імені зве. Де хатки роблять або пічки копають – там і ляльки розсаджені на видних місцях. Старші люди дивуються: «Чом хлопці до цього байдужі такі?! Їм сокирка, ножик, батіг потрібні, з палички ножика зробить і буде носитися. Своє і дівчинка віщує, і як ляльки нема, оцваночок буде в заполі носити. Кожне до свого тягнеться, чия кому стать» Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу: [Етнографія України] / Марко Федорович Грушевський. – К.: Либідь, 2006. – 256 с.

15

Сучасне видання. Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу Марко Федорович Грушевський. – К.: Либідь, 2006.

Тут ми зустрічаємо технологію виготовлення вузлової ляльки, традиційної для Середньої Наддніпрянщини

10

Сторінка із книжки Марка Грушевського Дитина у звичаях і віруваннях українського народу К.: Либідь, 2006.

15

Сторінка із книжки Марка Грушевського Дитина у звичаях і віруваннях українського народу К. Либідь, 2006.

У статті «Великодні писанки і ляльки — найсильніші магічні обереги наших предків. Про збіг язичницьких і

православних свят і символів«, ми вже проводили власне розслідування з приводу приналежності ляльок до язичницького вірування і їх адаптації до  християнського світу. Згадували історію Хрещення Русі:

15

Ляльки «Довбуш і Дзвінка» Марія Грепиняк с.Снідавка (із книжки О.Найдена Українська народна іграшка»)

«Якщо киян примусом можливо було змусити зробити масовий обряд хрещення, (у 988 році 28 липня відбулося масове хрещення киян) то звернути в нову, чужу релігію все населення країни було не так просто. Хрещення за допомогою залякування здійснювалося формально, сприймалося народом, як чергова примха правителя, який вимагає від народу влазити до води. Історії відомі найжорстокіші розправи з тими, хто відмовлявся прийняти нову віру, яка навіть у формальному варіанті поширювалася лише вздовж річкових шляхів. У глибині лісу, далеко від водних артерій, племена ще довго залишалися язичниками (протягом декількох століть)…

15

Вузлові ляльки Ганни Руденко Черкаський р-н с Думанці (із книжки О Найден Українська народна іграшка)

…У шістнадцятому столітті до боротьби з язичництвом долучився нещадний і жорстокий Іван Грозний. У 1551г він написав цілих два розділи претензій до церкви, де закликав викорінювати язичницькі ритуали будь-якою ціною і обурювався, що священики так нічого і не зробили з двоевірцями, людьми, які святкували Радуниці, Макошине свята, і виконували магічні ритуали. Виконуючи указ царя, духовенство заснувало нову посаду при церкві — попівського старости. Старости повинні були стежити за релігійним порядком, виявляти факти проведення ритуалів, шпигувати, доповідати і карати. Однак це не допомогло, і люди таємно продовжували шанувати традиції своїх предків і залишатися двоевірцями».

15…Дослідники стверджують, що поступово кожному язичницькому святу придали нове християнське значення, а християнським святим приписали нові, звичні слов’янам-русичам ознаки язичницьких Богів. І язичницькі вірування і символи придбали новий зміст.

Розмірковуючи про те, як поширювалась нова релігія, можна зробити припущення, що на території сучасної України із язичницьких символів найбільш популярними оберегами стали освячені у храмах писанки, які перекликаються по своїм обережним властивостям з народними сло’вянськими  ляльками, які в свою чергу «пішли у підпілля» — їх ховали і наділяли ігровими властивостями. Але при цьому ляльки з сакральним значенням обов’язково були присутні у родині. Сьогодні народні майстрині з Росії переказують ті самі правила створення обережної ляльки, яких дотримуються, наприклад на Житомирщині при створені обережної писанки (див статтю «Великодні писанки і ляльки — найсильніші магічні обереги наших предків). 

«Селянська саморобна лялька з трави, соломи, очерету, старого ганчір’я вироблялась в Україні з дуже давніх часів, — зазначає О.С. Найден — але особливого поширення набула в окремих регіонах наприкінці ХІХ ст. й існувала майже до 1960-х років минулого століття. Це так званий хатній вид творчості«

Слов’янські жінки робили обережні, ритуальні ляльки і ляльки-іграшки задовго до того, як виникла Україна і Росія. Технології виготовлення деяких ляльок, їх призначення і зовнішній вигляд дуже схожі у різних регіонах, але є і сугубо індивідуальні ляльки, які були поширені на певній території. Принаймні, так йдеться у  дослідженнях етнографів.

О.А. Скляренко «Особливості міфологічного світосприйняття української традиційної народної ляльки»: 

Традиція конструювати ляльки, які в  народів світу називаються народними, виникла водночас у різних куточках планети. Таке явище називається колективним підсвідомим, яке зумовлює подібність ля- льок у різних народів світу (української народна ляльки й російська, ляльки-пам’ятки є в  американських, африканських похованнях та похованнях народів Кавказу). Проте українська народна лялька помітно відрізняється серед інших ляльок своєю простотою, що зумовлено ментальними особливостями українського народу. Українська традиційна вузлова лялька (сільська лялька) виготовляється різними способами: намотування, зв’язування, закручення. Вузол (замкнуте магічне коло) в  українській міфології символізує безперервність, долю й відповідно наділяється захисними функціями оберега. У праці українського мистецтвознавця О. Найден “Українська на- родна іграшка: семантика пластичних форм” автор указує на те, що традиційна народна іграшка містить у  собі більше інформації, ніж комп’ютерна пам’ять, що пов’язано із психоментальною особливістю, зокрема з тим, що “майстер — носій і зберігач етнокультурної і плас- тичної інтуїції, тобто субстанційних форм, трансперсональних домі- нантностей, спонуканих до життя родовою давниною, її космологічним обрядовими дійствами”.

15

Доктор мистецтвознавства, митець, збирач і дослідник витворів народної культури, поет О.С.Найден і майстриня Катерина Ляшко

Вузлова лялька Наречена Майстриня Катерини Ляшко (з книжки О. Найден Українська народна іграшка

Вузлова лялька Наречена. Майстриня Катерини Ляшко (із книжки О. Найден Українська народна іграшка)

Найцікавіші матеріали про народну українську вузлову ляльку — це, без сумніву, етнографічні дослідження мистецтвознавця Олександра Семеновича Найдена. Мабудь, немає жодної майстрині, яка б не мріяла придбати унікальну, дуже цікаву книжку цього видатного етнографа, якщо такої у неї немає. (Найден О.С. Українська народна лялька: [наукове видання] / Олександр Семенович Найден. К.: ВД «Стилос», 2007. — 240 с) Чекаємо на нове видання…

Трохи цікавих цитат:

Українська традиційна лялька має витоки в глибинних шарах фольклорної колективної культури. Бо в ній втілені пластичні, орнаментальні, образні вподобання кожного окремого етносоціального осередку — якісного складового елементу осереддя національного. У цьому принцип фольклорного колективного мистецтва

15

Найден О.С. Українська народна лялька

Етапи створення вузлової ляльки-«княгині». Так робили бабусі на історичній Полтавщині с . Золотоношка Черкаська обл., Драбівський р-н:

Три етапи виготовлення вузлової ляльки:

1. Спочатку опрацьовують голову — накладають у шматок білої тканини (хустку) клаптики ганчір’я й перев’язують ниткою, надаючи одержаному об’ємові потрібної круглої або овальної форми. Виходить голова — основна і єдина об’ємна частина багатьої ляльок даного типу. Це початковий єтап, найбільш важливий для майбутнього типу та образу ляльки.
2. Створення хреста на обличчі ляльки.
3. Може мати 2 варіанти: 
а) звисаючі кінці хустки (тканини) скручуються й перев’язуються нитками так, що утворюється тулуб ляльки, до якого далі прив’язується одяг; 
б) до звисаючих кінців прив’язуються та накручуються різнокольорові клапті, які імітують одяг ляльки.

Найден О.С. Українська народна лялька

Найден О.С. Українська народна лялька

У с. Снідавка були знайдені ляльки, які мали таку внутрішню основу: зі шматка білої тканини скачували валик і потім перегинали його навпіл. Далі брали довгу стрічку з тієї самої тканини і по спіралі обкручували валик. У результаті чого зігнута частина валика виділяється як голова ляльки, а два його кінці — як ноги. У такої ляльки обличчя — «пусте», обрамлене хусткою, умовна сорочка з рукавами і сукня із сучасної тканини.

Ляльки з Карпат та Чернівецької області представляють кілька варіантів створення внутрішньої основи. Однак жодна із зроблених там ляльок не має основи «вузлової». Переважна більшість ляльок, зібраних у селах Річка, Снідавка, Яворів та Криворівня, мають основою дерев’яну об’ємну людиноподібну фігурку, нерідко з руками й ногами, що можуть рухатися; її, на прохання жінок, вирізають чоловіки. У Карпатах зустрічаються суто ганчір’яні, з основою, зробленою особливим способом… за внутрішньою основою дещо нагадують «вузлові» ляльки, проте мають підкреслено великі опуклості, що імітують груди

Ці ляльки теж мають внутрішню основу, що нагадує «вузлову», однак на них одягнуті вишиті сорочки, рукави яких імітують руки та обличчя ляльок намальовані фарбою.

15

Лялька з Карпат, що нагадує вузлову. Найден О.С. Українська народна лялька

 

15

Ганна Готич з Верховини с. Криворіччя Найден О.С. Українська народна лялька

…початковим прийомом виготовлення подібної ляльки було не виділення вузла-голови, а створення тулуба з грудьми, і вже потім, шляхом перетягування товстою ниткою, з’явилася голова 

…У цієї ляльки є очі, брови та волосся, нанесені чорною форбою; рук і ніг немає; кругла, порівняно велика голова замотана хусткою із старовинної тканини темних кольорів; умовна сукня зроблена теж із старовинної тканини місцевого домашнього виробництва; на шию ляльки поверх хустки одягнуто старовинне коралове намисто; розмір ляльки середній.

…Голова (вузлової ляльки.-Д.М.), за наявності хреста на обличчі, є найбільш акцентованим за смислом та декоративно виділеним компонентом ляльки. Серед її атрибутів найбільш помітним та іконографічно визначальним є хрест на обличчі

...Варіанти іконографічного оформлення облич вузлових ляльок Середньої Наддніпрянщини
Більш виразні й складні хрести роблять в осередку зародженнч цього типу ляльок (сучасні Чигиринськийі Черкаський райони) та поблизу нього; менш виразні та простіші (в одну-дві нитки) хрести роблять у місцевостях, віддалених від осередка зародження

15

Піп і молода із колекції Грушевських Колекція ляльок, яка відтворює українське весілля (малюнок із книжки М. Грушевського)

15

Дружки. Вузлові суботівські ляльки із колекції Грушевських
Колекція ляльок, яка відтворює українське весілля (малюнок із книжки М. Грушевського)

10

Свашки. Вузлові суботівські ляльки із колекції Грушевських
Колекція ляльок, яка відтворює українське весілля (малюнок із книжки М. Грушевського)

…Хрести, як уже зазначалося, характерні лише для ляльок Середньої Наддніпрянщини, зокрема для деяких гнізд, локалізованих на території осередку зародження цього лялькового типу та поблизу неї. Це розвинуті хрести, складні за кольором та переплетенням ниток. У віддалених від осередку селах, тобто на периферії процесу, хрести значно потоншуються, втрачають кольорове розмаїття, мають певний рудиментарний вигляд. За межами Середньої Наддніпрянщини ляльок з хрестами не було виявлено. Проте вони були виявлені за межами України, зокрема в місцевостях, які розташовані на великій відстані від Середньої Наддніпрянщини. У фондах Музею іграшки (у Сергієвому Посаді) та Музею етнографії народів СРСР (у Санкт-Петербурзі), у літературі та приватних зібраннях вдалося віднайти ляльки та інші антропоморфні культові предмети, іконографічно подібні до розглядуваних ляльок із Середньої Наддніпрянщини. Це ляльки з певних районів Таджикистану, Узбекистану, Киргизії, з Грузії (Тушетії) та Північного Кавказу (Осетії, Інгушетії, Карачаєво-Черкесії, Адигеї), із Чувашії та села Некрасовки Бєлгородського району Російської Федерації. Ляльки ці зроблені іншими способами, ніж у Середній Наддніпрянщині, мають інші конструкції, внутрішні основи, становлять інші статуарні типи, однак головна іконографічна ознака — особливим чином оформлене обличчя — у них подібні. Щоправда, хрести на обличчях цих ляльок мають різну конфігурацію, досить часто це хрест навкісний, Х-подібний, та робиться він також із різнокольорових ниток, переплетених у такий спосіб, що на розхресті утворюється ромб або квадрат. Думається, що іконографічна спільність або близкість ляльок Середньої Наддніпрянщини та Середньої Азії, Північного Кавказу тощо — явище не випадкове, а таке, що засноване на закономірностях історичного характеру

15

Свашки (із книжки Найдена О.С. Українська народна лялька)

В українському фольклорі, як зазначається у розділі «Фольклорні витоки основних образів і сюжетів української народної іграшки» зустрічається образ  «потойбічного тотемного божества-тотемного предка, дерева космологічного простору, як образ матері, зустрічається багато свідчень про те,

що у далекому минулому гра, іграшка, мистецтво належали до ритуально-магічної сфери людських діянь. У казках, легендах, переказах саме атрибути гри — карти, кості — а також музичні інструменти та играшки виявляють магічні властивості. Це певні знаряддя магії, надані вищими силами… як предмети магічного зв’язку із звірями-помічниками, герої казок одержують від вищих сил тотемних заступників-помічників, померлих предків…

Багато обрядових дійств … еволюціонувало або в дитячі ігри, або в ігри дорослих. Обрядові атрибути як певні прототипи іграшок становили образи різних божеств і богів, зв’язаних  з рослинами, звірями, землею, водою і вогнем, взагалі з ідеєю заміни живої жертви її типізованим зображенням. Крім того вони виконували апотропеїчну (захисну) роль.

Згодом, коли сформувалися родинні відносини та утвердився інститут спадковості, майбутні іграшки набули статусу господинь хатніх вогнищ, родинних хатніх господарів або господинь (лялька з соломи, дерева, тканини), стали певного роду ідолами та вмістилищами душ покійних предків. У більш пізні часи… іграшки, зокрема ті ж ляьки, виступають атрибутами, що сприяють народженню дітей, приплоду худоби, допомагають при лікуванні різних хвороб, викликають дощ у посушливі місяці і сонце, коли зтягнеться негода, швидкий прихід весни..

Українська народна іграшка у своїй пластичній, подекуди орнаментальній основі й нині зберігає риси, характерні для давньої землеробської трипільскої культури. До того ж подібні за формою й образом до народних іграшок зображення можна зустріти у творах народної вишивки, витинанки, на килимах, писанках, розписах на керамічних виробах, печах, стінах, папері. Все це свідчить про єдиний образний лад, єдині просторово космологічні критеріїї у народному світогляді. Основи цього світогляду у давній хліборобській сутності українців.

…Уся господарська та фольклорно-обрядова ідеологія селянина-хлібороба була заснована на ідеї  родючості — врожаю, приплоду, — благала родючості, як запоруки достатку і добробуту.

Найден О.С. Українська народна іграшка

Автор статті Людмила Кощеєва.

Поки ще немає висновку  про пошуки стародавнього і обережного в українській мотанці. Ще подумаю, як краще підібрати слова, щоб висловити свою думку — написати останній (навряд чи останній, ще перепишеться не раз) абзац-висновок. Ще раз перечитаю Олександра Найдена «Українська народна іграшка», Марка Грушевського  «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу». Пишіть нам про свої думки «Чи ОБЕРІГ українська мотанка?» Будемо вдячні за небайдужість до теми.

10

Солярний хрест робимо народну ляльку-мотанку оберіг своїми руками

Как сделать куклу мотанку оберег, народную украинскую тряпичную куклу своими руками будем описывать в новой статье на русском языке над которой сейчас еще идет работа.

Кукла-мотанка как ОБерег — обрядовая игровая народная.Как делали куклы-мотанки ляльки-мотанки бабушки. Читаем Александра Семеновича Найдена

Еще хотелось бы написать поподробнее о простых сельских женщинах украинках, которые «знали» как делали кукол их бабушки и прабабушки (речь про некоторые регионы Украины). Но на территории аграрной провинциальной Украины у хлеборобов по селам не развиты были ремесла в широких масштабах, не описывался и не передавался их опыт «хатньої творчості». Это ЗНАНИЕ, начинает теряться. Если бы Александр Семенович Найден, вместо научной деятельности, вдруг развернул коммерческую организацию Мастер-Классов на том уровне как это делают российские этнографы-мастерицы, то возможно  «НУ НЕТ У НАС ТРАДИЦИОННЫХ ОБЕРЕГОВ! Уж лучше обратиться к русским традициям. Там обереги хотя бы действительно традиционные.» … и не прозвучало бы! …. Но это наше с Натальей мнение. У Вас наверняка есть свое!

На сторінці «мастерской ОБерег Солнца» у фейсбуці ми  розмістили запис майстер-класу лялькарок російської півночі, які розповідають про мотанки і показують «СПИРИДОНА-СОЛНЦЕВОРОТА» з хрестом на обличчі. У записі йдеться про цілющу силу народних ляльок. Схоже, що суперечка про яку ми тут говоримо, вже немає ніякого сенсу. Бо цей запис, як на мене, говорить про істричну пам’ять майстрів, які мають слов’янське коріння і за покликом душі створюють ляльок. Саме слов’янських, бо родом ці ляльки з часів, коли племена наших пращурів, ще не мали навіть своєї Держави і задовго до Хрещення Русі.

Чекайте на продовження! Починаємо ділитися думками! Долучайтися! Автори розслідування про ляльку мотанку Людмила Кощеєва і Наталя Щербак.

Використано:

О. Найден стаття “Про народну вузлову ляльку-”княгиню” у контексті традиційної української іграшкової культури”

О.А. Скляренко «Особливості міфологічного світосприйняття української традиційної народної ляльки»

Найден О.С. Українська народна лялька: [наукове видання] / Олександр Семенович Найден. -К.: ВД «Стилос», 2007. — 240 с

Найден О.С. Українська народна іграшка

Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу: [Етнографія України] / Марко Федорович Грушевський. – К.: Либідь, 2006. – 256 с.

ГЕРУС Людмила Мечиславівна «Українська народна іграшка»


One Comment

  1. Наталя 05.11.2015 18:31 /

    Прочитала з великим задоволенням! Цікава інформація, дуже добре авторка ділиться своїми думками щодо висловлювань Найдена та Грушевського, робить власні сміливі висновки